Наші
відеоматеріали

Eskaro Ukraine входить
до міжнародної групи Eskaro Group AB
Eskaro Group AB

Історія та значення кольорів

Історія та значення кольорів

Колір — це невіддільна частина життя людини із самого народження. Сила кольору значно впливає на життя людини та його мислення, розвиваючи в нього уяву і смакові переваги. Завдяки наполегливості і праці археологів та істориків, розвитку передових технологій, що допомагають реконструювати історію людства, ми можемо дізнатися, яку роль грав колір у житті людей, що жили на планеті десятки тисяч років тому. Дослідження показують, що за часів кам’яного віку колірна система людей складалася з трьох кольорів: червоного, чорного та білого.
Червоний, білий, чорний
Ця «тріада кольорів», за словами Віктора Тернера, англійського етнографа та антрополога, мала «символічний і магічний сенс» для людей не тільки кам’яного століття, але також і для багатьох інших народностей. У давніх племен, до цього дня зберегли свої традиції та старий уклад життя, ця «тріада кольорів» грає не менш важливу роль. Дослідивши культуру африканського племені ндембу, Тернер дійшов висновку, що у всіх своїх численних ритуалах і обрядах, пов’язаних із добуванням і приготуванням їжі, народженням дитини, прийомами лікування, вони використовують колір як магічний елемент. Червоний означав кров, їжу (м’ясо), здоров’я, радість, життя. Білий колір — це символ блага, їжі (рослинної), влади, чистоти, щедрості та мисливської відваги. Чорний означав смерть, зло, невдачі, чаклунство, а також був пов’язаний із поняттям про кохання і шлюб. Верховенство символіки червоного, білого й чорного кольорів в африканських племенах із первіснообщинною організацією спостерігається й у наш час [2].

Діапазон кольорів розширювався внаслідок розвитку людського світогляду. Якщо трійкова колірна класифікація відповідала дикості та варварству, то четвіркова класифікація говорила вже про більш високий рівень розвитку народу. Північноамериканські індіанці (черокі) виділяли чотири кольори: червоний, чорний, білий і синій.
червоний, чорний, білий, синій
З кожною стороною світу вони пов’язували ті кольори, які характеризували їх соціальне становище: південь — білий (щастя й мир), схід — червоний (урочистість та успіх), захід — чорний (смерть), а північ — синій (ураження) [2].

У народів стародавнього Сходу (Китай, Індія) «космотрівним» числом стає — п’ять. Їх колірна система відповідала порам року, речовинам, небесним тілам і міфічним тваринам. У системі стародавнього Китаю були зелений-синій, червоний, жовтий, білий і чорний кольори. Наприклад, червоний колір означав у стародавньому Китаї «літо–вогонь–південь–Марс–Фенікс», жовтий колір — «кінець літа–землю–центр–Сатурн», зелений-синій характеризував «весну–дерево–схід–Юпітер–Дракона». Білий символізував «осінь–метал–захід–Венеру–Тигра», а чорний — «зиму–воду–північ–Меркурія–Черепаху і Змію» [2]. Ототожнюючи колір із природою, погодними явищами, навколишнім світом, стародавні народи віддавали кольору важливу життєву роль, знаходячи в ньому джерело знань і сил.

В епоху Відродження творцем нової колірної системи став Леонардо да Вінчі.
Леонардо
Великий художник виділяв шість кольорів: червоний, жовтий, зелений, синій, білий і чорний. Ці кольори не тільки складали палітру фарб самого живописця, але й символізували різноманіття барв і кольорів у природі, які зводилися до вибраних да Вінчі кольорів. Але завдяки відкриттям науки, діяльності та дослідженням вчених, спектр кольорів збагачувався новими кольорами. Одне з важливих досягнень у науці про кольори зробив Ісаак Ньютон, який розробив нову теорію про колір, розширивши колірний круг фіолетовим, помаранчевим і блакитним кольорами [2]. Подальші дослідження вчених виявляли нові відтінки та кольори, але головними у їх колірних системах залишалися червоний, зелений, жовтий, помаранчевий, блакитний, синій і фіолетовий. Вивченням кольору також займалися люди, які до природознавства не мали прямого відношення, наприклад, автор трагедії «Фауста» і «Страждань юного Вертера» Йоганн Ґете (трактат «Вчення про колір») і «філософ песимізму» Артур Шопенгауер («Про зір і кольори»). Отже, колір став предметом дослідження не тільки в області природознавства, але й у філософській і літературній діяльності.

У зв’язку з бурхливим розвитком психології в XX столітті психологи дійшли висновку, що вибір кольору може допомогти в діагностиці психологічного і фізичного стану людини. Саме такий метод, як пізнання людини за допомогою кольору, якому вона віддає перевагу або який прагне відринути, почав використовуватися психологами і психотерапевтами для більш глибокого розуміння людини. У книзі «Психологія кольору» М. Нелюбова зазначає, що обраний людиною колір характеризує його стан зараз.
психологія кольору
Колір, яким людина нехтує, несе в собі інформацію про причини, які спонукають його робити помилки [3]. Наприклад, синій колір, який, згідно з дослідженнями компанії YouGov, є найулюбленішим кольором у світі, має властивості стабілізувати нервову систему людини, гасити емоції; сприяє відновленню від нервового перенапруження. Цей колір символізує організованість, силу духу, ідеалізм, строгість і непохитність. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, прагнуть усе впорядкувати й систематизувати. Психологи стверджують, що люди, які відчувають стрес, відкидають синій колір, і навпаки, найчастіше вибирають його ті, хто втомився від напруги й у пошуках гармонії з навколишнім світом. Синій колір вирізняє людей відданих і вірних, але часом, така форма відданості може переростати в них у ступінь фанатизму. Згідно з інтерпретацією кольорів у методиці колірного вибору Макса Люшера, синій колір, у своєму негативному аспекті, характеризує відчуженість, холодність, відсутність емоцій і недружелюбність. Йоганн Ґете в трактаті «Вчення про колір» писав, що «кімнати, оздоблені виключно в синій колір, здаються досить просторими, але, у сутності, порожніми й холодними». Ґете надавав синьому кольору відтінок холодності, потойбічності й туги [1]. Однак синій колір має також і лікувальні властивості: цілюще впливає на людину в разі істерій, неврозів і безсоння.

Зелений колір уособлює стабільність і прогрес, символізує процвітання й нові починання. Люди, що віддають перевагу зеленому кольору, вирізняються високою працездатністю, умінням зважувати всі «за» і «проти» й охоче допомагають іншим людям. Однак ці люди схильні приховувати від оточення власний світ.

Зелений колір, якщо на нього довго дивитися, наводить нудьгу й сонливість, тому для усунення шоку і стресу використовують терапію зеленим кольором. Особливо зелений колір допомагає людям, які страждають на клаустрофобію. Цей колір допомагає сконцентруватися і прийняти рішення. У негативному аспекті зелений колір символізує застій і пасивність.

Жовтий колір вважається кольором радості й апетиту. Часто в кафе й ресторанах використовують меблі або декор жовтого кольору, тому що саме цей колір здатний пробудити апетит. Жовтий колір характеризує оригінальність, радість, веселий настрій та свободу. Цей колір допомагає подолати труднощі, сприяє концентрації уваги. Людям, які віддають перевагу жовтому кольору, притаманна висока самооцінка, впевненість у собі і кмітливість. Жовтий колір надає впевненість у собі, позбавляє людину від сором’язливості та від думок, що він недостатньо хороший, щоби досягти чогось у житті. Як і будь-який інший колір, жовтий колір має негативні властивості. Наприклад, його називають кольором пліток. Це колір нетерпимості, критичності, сарказму та схильності до засудження інших. Таке значення жовтий колір почав приймати в період пізнього середньовіччя: у ті часи цей колір символізував зраду, гріх, віроломство і продажність, тому що жовтий колір пов’язували з образом Юди Іскаріота, який був одягнений у жовтий плащ. В арабській мові «жовта посмішка» символізує нещирість, а у французькій мові вислів «жовтий сміх» має значення нещирого і штучного сміху. У лікувальних цілях жовтий колір використовують як ліки проти меланхолії.

Фіолетовий колір, згідно з методикою Люшера, у позитивному аспекті характеризує духовність, правду та якість. Люди, які віддають перевагу фіолетовому кольору, здатні повністю віддаватися своїм почуттям, іншими словами, фіолетовий — колір романтиків. Проте, з іншого погляду, фіолетовий колір — колір страху, декадансу та згасання життя. Цьому кольору віддають перевагу люди, які раціонально оцінюють почуття та емоції, критично дивляться на власну поведінку і вирізняються крайнім педантизмом. У лікувальних властивостях фіолетовий колір рекомендується людям із вегето-судинною дистонією та астено-невротичним синдромом, тому що цей колір здатний усувати почуття паніки і тривоги.

Блакитному кольору, на думку психологів, частіше віддають перевагу любителі розслабитися та відпочити. Це — колір мрій, марень, фантазій та безпечності. «Спокійна емоційність» цього кольору допомагає відпочити й помріяти, але не налаштуватися й зосередитися на серйозній роботі [3]. Також блакитний колір, згідно з хромотерапією (кольоролікуванням), сприятливо впливає на людей, які страждають на запальні процеси: бронхіт або алергічний кашель, а також знижує напруження й заспокоює.

Червоний колір — колір лідерства, завзятості, наполегливості й динамічності. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, схильні до імпульсивних вчинків: це пристрасні, активні й бурхливі люди, які готові змести все на своєму шляху, аби досягти мети. Червоний колір вважається стимулювальним, тому що сприяє прояві активності, товариськості, впевненості, рішучості та оптимізму. У римській міфології червоний колір відповідав богу війни Марсу, тому цей колір означає ще агресію, руйнування й нетерпимість. У хромотерапії червоний колір має властивість підвищувати імунітет, прискорювати кровообіг, підвищувати обмін речовин і м’язову силу.

Помаранчевий колір характеризує невичерпну енергію, силу, волелюбність, творчий потенціал; підштовхує на подорожі та самопізнання. Цей колір завжди має благотворний вплив на людське життя, оскільки вселяє оптимізм і показує радісні сторони життя. У культурі Індії помаранчевий колір є символом сонця, смирення і зречення від мирських благ; а сьогодні помаранчевий колір став офіційним кольором буддизму. Помаранчевий колір якісний антидепресант: він сприяє появі гарного настрою, викликає відчуття свята і веселого настрою. Покращує пам’ять, підвищує розумову діяльність, зменшує відчуття сонливості та втоми.

 

Таким чином, кожний колір має своє особливе значення і вплив на життя людини. Історія вивчення кольору дає нам уявлення про світогляд людей стародавнього світу і про те, як розвивалася кольорова система впродовж багатьох століть. Завдяки культурі стародавніх народів, дослідженнями вчених, дослідників і психологів, які зробили колір чимось більш цінним і важливим для людського сприйняття, ми вчимося через колір пізнавати себе, розуміти інших людей і навколишній світ.

Список використаної літератури:
1. Місяць С.В. Йоганн Вольфганг Гете і його вчення про колір (частина перша) / С.В. Місяць. - М .: Круть, 2012. - xxxii + 464 с.
2. Миронова Л.М. Колір в образотворчому мистецтві: Посібник для вчителів. - 3-е изд. / Л.М Миронова. - Мн .: Білорусь, 2005. - 151 с .: з мул.
3. Нелюбова М.В. Психологія кольору (Авторський курс лекцій) / М.В. Нелюбова. [Електронний ресурс] / URL: http://www.videoton.ru/Articles/pshiho_color.html (дата звернення: 08.02.17)

%%